Їдем з кумом на машині,
Справи в нас свої.
Зупинив на перехресті
Нас сержант ДАЇ:
Козирнув: – “Сержант Галушка,
Попрошу права.
І скажіть мені, ви часом
Не пили бува?”
- “Ось ми зараз, кажу, з кумом
Кабанця заріжемо,
Заженем в гараж машину,
Ось тоді і вріжемо”
- “Ладно, – каже нам сержант, –
Досить говорити.
Я попрошу вас мені
Багажник відкрити”
- “А щоб так не відкривать? –
Я сержанта прошу, –
Я вам дам за це десятку
Як, не як – а гроші.”
Та сержант щось запідозрив:
- “Відкривай багажник!!!”
Я ж спокійно із кармана
Дістаю бумажник.
Кажу: – “Я даю вам сотню,
Щоб не відкривати”.
І тут сержанта почало
Вже у піт кидати.
Може мало показалось,
Може чесний дуже.
- “Відкривай багажник, каже,
А то буде хуже”.
Тут і кум уже виходить,
До нас із машини:
- “Відпусти, сержанте, – каже, –
Ще сотню накину”
Та сержант в думках вже бачить
Себе у героях.
Може, думає, ці хлопці
Перевозять зброю.
А чи може там в машині
Наркоти багато.
Одним словом, каже: – “Хлопці,
Будем відкривати.
Не пройде у вас, шановні,
Мене підкупити.”
То ж прийшлося нам із кумом
Багажник відкрити:
- “Що ж, товаришу сержанте,
Коли так – будь-ласка,
Тут в багажнику ключі,
І одна запаска.”
У сержанта аж фуражка
На башці підскочила:
- “Що ж ви, – каже, – тут мені
Голову морочили?”
Ми багажника закрили
І права забрали:
- “Це ми з вами, пан сержанте,
В “Поле чудес” грали”.
Справи в нас свої.
Зупинив на перехресті
Нас сержант ДАЇ:
Козирнув: – “Сержант Галушка,
Попрошу права.
І скажіть мені, ви часом
Не пили бува?”
- “Ось ми зараз, кажу, з кумом
Кабанця заріжемо,
Заженем в гараж машину,
Ось тоді і вріжемо”
- “Ладно, – каже нам сержант, –
Досить говорити.
Я попрошу вас мені
Багажник відкрити”
- “А щоб так не відкривать? –
Я сержанта прошу, –
Я вам дам за це десятку
Як, не як – а гроші.”
Та сержант щось запідозрив:
- “Відкривай багажник!!!”
Я ж спокійно із кармана
Дістаю бумажник.
Кажу: – “Я даю вам сотню,
Щоб не відкривати”.
І тут сержанта почало
Вже у піт кидати.
Може мало показалось,
Може чесний дуже.
- “Відкривай багажник, каже,
А то буде хуже”.
Тут і кум уже виходить,
До нас із машини:
- “Відпусти, сержанте, – каже, –
Ще сотню накину”
Та сержант в думках вже бачить
Себе у героях.
Може, думає, ці хлопці
Перевозять зброю.
А чи може там в машині
Наркоти багато.
Одним словом, каже: – “Хлопці,
Будем відкривати.
Не пройде у вас, шановні,
Мене підкупити.”
То ж прийшлося нам із кумом
Багажник відкрити:
- “Що ж, товаришу сержанте,
Коли так – будь-ласка,
Тут в багажнику ключі,
І одна запаска.”
У сержанта аж фуражка
На башці підскочила:
- “Що ж ви, – каже, – тут мені
Голову морочили?”
Ми багажника закрили
І права забрали:
- “Це ми з вами, пан сержанте,
В “Поле чудес” грали”.